А у меня нет слов. Столько было сказано за 3 месяца, столько слез пролито и столько теорий сделано, а вот сейчас нет слов. Я только оставлю тут стих великого человека, которого в 28 лет жесткого избили сотрудники кгб. Избили настолько сильно, что у него отказали почки, и он скончался.
Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злобі не впаде.
Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!
(с) Василь Симоненко